Лікування артрозу
Артроз – поліетиологічне захворювання, в основі якого, незалежно від конкретних причин виникнення, лежить порушення нормальної освіти та відновлення клітин хрящової тканини.
У нормі суглобовий хрящ гладкий, еластичний. Це дозволяє суглобовим поверхням безперешкодно рухатися один щодо одного, забезпечує необхідну амортизацію і тим самим зменшує навантаження на прилеглі структури (кістки, зв'язки, м'язи і капсулу). При артрозі хрящ стає шорстким, суглобові поверхні починають «чіплятися» один за одного при рухах. Хрящ дедалі більше розволокнеться. Від нього відокремлюються невеликі шматочки, які потрапляють у порожнину суглоба і вільно переміщуються у суглобовій рідині, травмуючи синовіальну оболонку. У поверхневих зонах хряща виникають дрібні вогнища звапніння. У глибоких шарах утворюються ділянки окостеніння. У центральній зоні утворюються кісти, сполучені з порожниною суглоба, навколо яких через тиск внутрішньосуглобової рідини також формуються зони окостеніння.
Через постійну травматизацію капсула та синовіальна оболонка суглоба при артрозі потовщуються. На синовіальній оболонці з'являються ворсинки, у капсулі формуються осередки фіброзного переродження. Згодом внаслідок стоншення та порушення нормальної форми та функції хряща прилеглі поверхні кістки деформуються, на їх краях з'являються кісткові виступи. Через підвищене навантаження у зв'язках та м'язах виникають осередки фіброзного переродження. Збільшується ймовірність ушкодження зв'язково-м'язового апарату (розтягувань, надривів, розривів), іноді суглоб «відходить» у стан підвивиху. При значному руйнуванні хряща рухи різко обмежуються, можливе утворення анкілозів.
Болі при артрозі
Болі – найпостійніший симптом артрозу. Найбільш яскравими ознаками болю при артрозах є зв'язок з фізичним навантаженням та з погодою, нічний біль, стартовий біль та раптовий різкий біль у поєднанні з блокадою суглоба. Певний ритм болю при артрозі безпосередньо пов'язаний із навантаженням на суглоб. При тривалому навантаженні (ходьбі, бігу, стоянні) біль посилюється, а спокої стихають. Це зумовлено зниженням здатності хряща забезпечувати амортизацію під час рухів. Причиною нічних болів при артрозі є венозний застій, підвищення внутрішньокісткового тиску крові. Болі посилюються і під впливом несприятливих погодних факторів: підвищеної вологості, низької температури та високого атмосферного тиску.
Найхарактернішою ознакою артрозу є стартовий біль – біль, що виникає під час перших рухів після стану спокою і проходить за збереження рухової активності. Причиною стартового болю при артрозі стає детрит – плівка з компонентів зруйнованої хрящової тканини, що осідає на суглобових поверхнях. В результаті рухів детрит переміщається з хряща в заворот суглобових сумок, тому болі зникають. Блокади - це раптовий різкий біль і неможливість здійснювати рухи в суглобі. Їх причиною є утиск суглобової миші – шматочка хряща або кістки, що вільно лежить у порожнині суглоба. Крім перелічених видів болю, при розвитку реактивного синовіту у пацієнтів з артрозом може виникати й інший біль – постійний, ниючий, розпираючий, який не залежить від рухів.
Симптоми артрозу
Артроз розвивається поступово, поступово. Спочатку пацієнтів турбують слабкі, короткочасні болі без чіткої локалізації, що посилюються при фізичному навантаженні. У деяких випадках першим симптомом стає хрускіт при рухах. Багато хворих на артроз відзначають почуття дискомфорту в суглобі і минущу тугоподвижность при перших рухах після періоду спокою. Надалі клінічна картина доповнюється нічними болями та болями «на погоду». Згодом болі стають дедалі більше вираженими, виникає помітне обмеження рухів. Через підвищене навантаження починає хворіти суглоб із протилежного боку.
Періоди загострень чергуються із ремісіями. Загострення артрозу часто виникають і натомість підвищеного навантаження, при загостреннях розвиваються синовіти. Через болі м'язи кінцівки рефлекторно спазмуються, можуть формуватися м'язові контрактури. Хрускіт у суглобі стає все більш постійним. У спокої з'являються м'язові судоми та неприємні відчуття у м'язах та суглобі. Через наростаючу деформацію суглоба і вираженого больового синдрому виникає кульгавість. На пізніх стадіях артрозу деформація стає ще більш вираженою, суглоб викривляється, рухи у ньому значно обмежені чи відсутні.
Періоди загострень чергуються із ремісіями. Загострення артрозу часто виникають і натомість підвищеного навантаження, при загостреннях розвиваються синовіти. Через болі м'язи кінцівки рефлекторно спазмуються, можуть формуватися м'язові контрактури. Хрускіт у суглобі стає все більш постійним. У спокої з'являються м'язові судоми та неприємні відчуття у м'язах та суглобі. Через наростаючу деформацію суглоба і вираженого больового синдрому виникає кульгавість. На пізніх стадіях артрозу деформація стає ще більш вираженою, суглоб викривляється, рухи у ньому значно обмежені чи відсутні. Опора утруднена, при пересуванні пацієнту з артрозом доводиться використовувати тростину або милиці.
При огляді хворого на артроз на ранніх стадіях візуальні зміни не виявляються. Суглоб нормальної форми, можливий незначний набряк. При пальпації визначається нерізка чи помірна болючість. Рухи практично повному обсязі. Надалі деформація стає дедалі помітнішою, при пальпації виявляється виражена болючість, у своїй пацієнт, зазвичай, чітко відзначає найболючіші точки. По краю суглобової щілини визначаються потовщення. Рухи обмежені, виявляється нестабільність у суглобі. Може виявлятися викривлення осі кінцівки. При розвитку реактивного синовіту суглоб збільшений обсягом, має кулястий вигляд, пальпаторно визначається флюктуація.
З урахуванням рентгенологічних ознак фахівці у галузі ортопедії та травматології виділяють наступні стадії артрозу (класифікація Kellgren-Lawrence):
- 1 стадія (сумнівний артроз) - підозра на звуження суглобової щілини, остеофіти відсутні або є в невеликій кількості.
- 2 стадія (м'який артроз) – підозра звуження суглобової щілини, чітко визначаються остеофіти.
- 3 стадія (помірний артроз) – явне звуження суглобової щілини, чітко виражені остеофіти, можливі кісткові деформації.
- 4 стадія (важкий артроз) – виражене звуження суглобової щілини, великі остеофіти, яскраво виражені кісткові деформації та остеосклероз.
Лікар-вертебролог огляне, вивчить знімки, визначить причину, зробить висновок та призначить курс лікування.
Методист – підбере індивідуальну програму реабілітації.
Записатися на консультацію або на тренування ЛФК
Досвідчений лікар поставить діагноз та визначить курс лікування
